ROVENTOR
Поиск
Кожаный рай.
Кожаный рай.
Подписчики:
12 подписчиков
ID:
165708411
Блокировка:
Нет ограничений
Верификация:
Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте
Видимость
открытое
Популярность:
У сообщества нет огня Прометея
Домен:
club165708411
Описание
Делаю красивые картины из кожи.Отдельные цветы,кожаные мелочи.
Гарні Люди Золотоноші
ГОРОД ВЕРТИКАЛЬ Великие Луки
Великие гангстеры
Великие люди Чувашии глазами детей
-=The_BEST_люди_ЧОРНОБАЯ=-
![-=The_BEST_люди_ЧОРНОБАЯ=-. Історія
Селище Чорнобай виникло в середині XVII століття, як слобода заселена козаками Кропивнянської сотні Переяславського полку. В перших документах Чорнобай згадується 1656 року.
Під час перепису маєтностей Переяславського полку в 1729—1731 роках згадується: «На полі Канівському», як слобода, заселена переважно мешканцями містечка Великих Канівець, переселенцями з Кропивші, Чехівки, Мельників з Ніжинського полку. Крім того, не мало людей тут було осаджено ченцями Києво-Печерського монастиря. Відомості по належність Києво-Печерській лаврі Чорнобаївської Слобідки відносяться до 1720 року. Тоді Чорнобай належав до Чехівської волості, що йшна на гетьманську булаву, тобто, відбувала повинності на двір Гетьмана.
За даними Генерального опису Лівобережної України 1765 – 1769 років у Чорнобаї налічувалося 19 козацьких дворів з 50 хатами, в яких жило 313 чоловік, 193 хати залежних селян. Більшість покріпаченого населення не мала навіть дворів: тут зареєстровано 137 бездвірних хат.
З середини ХІХ століття Чорнобай стає волосним центром. Поступово починає розвиватись місцева промисловість. У 1845 році вступив в дію пивоварний завод.[2]
В 1885 році в Чорнобаї налічувалось 982 двори з 5229 жителями. В цьому ж році в селищі відкрито церковнопарафіяльну школу. З кінця ХІХ століття Чорнобай в документах називається селом.
1910 року у селі працювали цегельний завод, 2 парові млини з олійницею і просорушкою, млин з нафтовим двигуном, 63 вітряки, 14 кузень і слюсарних майстерень. [3] Чоловіки міста займались рибальством, плели верші з верболозу, жінки ткали, в’язали та вишивали, 29 чоловік жили з теслярства, 53 – кравецтва, 25 – столярства, 10 – ковальства, 28 – ткацтва. [4] В 1911 в селі закладено фруктово-виноградний розсадник.
В грудні 1919 року територія Золотоніського повіту, до якого входив Чорнобай, була захоплена військами Червоної армії. Встановилася радянська влада.
У квітні 1923 року Чорнобай став центром однойменного району.
У лютому 1925 в селі організоване машино-тракторне товариство, а у 1926 році артіль «Перемога». В 1929 році створено Чорнобаївську МТС.
1927 року тут працювали сельбуд, 4 клуби, 5 бібліотек. З 1931 року почала діяти кіноустановка.
З 1931 року в селі було чотири колгоспи: ім.Ілліча, ім. Ворошилова, ім.Шевченка та ім. Комінтерну. 1934 року створено організацію «Заготскотвідгодівля».
19 вересня 1941 року село окуповане німецькими військами. [5] За роки війни до Німеччини було вивезено 1527 юнаків та дівчат. 27 вересня 1943 року село було визволене. За мужність і відвагу 417 жителів села нагороджені орденами і медалями СРСР.
23 квітня 1965 року село Чорнобай віднесено до категорії селищ міського типу.](https://sun9-38.userapi.com/impf/c201/g5443302/b_2dc7206e.jpg?quality=96&as=32x32,48x48,72x72&sign=ffc9e587d5ae4fec83b72d98198890b0&u=bQnJ1oazFi7zaNYDCGdKuLlTgyRshaG1ECcRxD4fWxE&cs=480x480 "-=The_BEST_люди_ЧОРНОБАЯ=-. Історія
Селище Чорнобай виникло в середині XVII століття, як слобода заселена козаками Кропивнянської сотні Переяславського полку. В перших документах Чорнобай згадується 1656 року.
Під час перепису маєтностей Переяславського полку в 1729—1731 роках згадується: «На полі Канівському», як слобода, заселена переважно мешканцями містечка Великих Канівець, переселенцями з Кропивші, Чехівки, Мельників з Ніжинського полку. Крім того, не мало людей тут було осаджено ченцями Києво-Печерського монастиря. Відомості по належність Києво-Печерській лаврі Чорнобаївської Слобідки відносяться до 1720 року. Тоді Чорнобай належав до Чехівської волості, що йшна на гетьманську булаву, тобто, відбувала повинності на двір Гетьмана.
За даними Генерального опису Лівобережної України 1765 – 1769 років у Чорнобаї налічувалося 19 козацьких дворів з 50 хатами, в яких жило 313 чоловік, 193 хати залежних селян. Більшість покріпаченого населення не мала навіть дворів: тут зареєстровано 137 бездвірних хат.
З середини ХІХ століття Чорнобай стає волосним центром. Поступово починає розвиватись місцева промисловість. У 1845 році вступив в дію пивоварний завод.[2]
В 1885 році в Чорнобаї налічувалось 982 двори з 5229 жителями. В цьому ж році в селищі відкрито церковнопарафіяльну школу. З кінця ХІХ століття Чорнобай в документах називається селом.
1910 року у селі працювали цегельний завод, 2 парові млини з олійницею і просорушкою, млин з нафтовим двигуном, 63 вітряки, 14 кузень і слюсарних майстерень. [3] Чоловіки міста займались рибальством, плели верші з верболозу, жінки ткали, в’язали та вишивали, 29 чоловік жили з теслярства, 53 – кравецтва, 25 – столярства, 10 – ковальства, 28 – ткацтва. [4] В 1911 в селі закладено фруктово-виноградний розсадник.
В грудні 1919 року територія Золотоніського повіту, до якого входив Чорнобай, була захоплена військами Червоної армії. Встановилася радянська влада.
У квітні 1923 року Чорнобай став центром однойменного району.
У лютому 1925 в селі організоване машино-тракторне товариство, а у 1926 році артіль «Перемога». В 1929 році створено Чорнобаївську МТС.
1927 року тут працювали сельбуд, 4 клуби, 5 бібліотек. З 1931 року почала діяти кіноустановка.
З 1931 року в селі було чотири колгоспи: ім.Ілліча, ім. Ворошилова, ім.Шевченка та ім. Комінтерну. 1934 року створено організацію «Заготскотвідгодівля».
19 вересня 1941 року село окуповане німецькими військами. [5] За роки війни до Німеччини було вивезено 1527 юнаків та дівчат. 27 вересня 1943 року село було визволене. За мужність і відвагу 417 жителів села нагороджені орденами і медалями СРСР.
23 квітня 1965 року село Чорнобай віднесено до категорії селищ міського типу.")