◄◄ВЫБОР КиноСеансов в ОМСКЕ!►► 2 билета в кино каждому 100му пользователю!►►
Блокировка:
Нет ограничений
Верификация:
Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте
Видимость
открытое
Популярность:
У сообщества нет огня Прометея
Домен:
club18833438
![★★★МЕД №3 [НМУ]★★★. Медичний факультет №3
Створено у 1934 р. Викладання педіатрії почалося на медичному факультеті в 1848 році з лекції Питання про захворювання дітей на кафедрі акушерства і жіночих хвороб, яку очолював професор О.П. Матвєєв. Славетні традиції засновників факультету — завідувача кафедри акушерства, жіночих та дитячих хвороб професора Т.Е. Рейна, завідувача першої кафедри педіатрії в Україні професора В.Є. Чернова гідно продовжили професори І.В. Троїцький, Є.Л. Скловський, Л.Й. Фінкельштейн, доцент О.В. Черкасов, професор, член-кореспондент АМН СРСР, заслужений діяч науки УРСР О.М. Хохол, член-кореспондент АМН України та РАМН В.М. Сідельников; професори І.М. Руднєв, А.Р. Шуринок, М.С. Пилипчук, М.Б. Сітковський, В.Д. Чеботарьова.
Навчаються близько 600 студентів. Напрям підготовки — медицина. Спеціальність – педіатрія. Освітньо-кваліфікаційний рівень — спеціаліст. Кваліфікація — лікар. Термін навчання — 6 років.
Професорсько-викладацький склад:
17 професорів; 38 доцентів і асистентів; 115 кандидатів наук.
На факультеті велика увага приділяється підготовці науково-педагогічних кадрів та висококваліфікованих лікарів-педіатрів через аспірантуру, клінічну ординатуру та магістратуру. Одним із важливих напрямків роботи факультету є лікувально-консультативна робота. Високий рівень підготовки майбутніх лікарів досягається завдяки потужному кадровому потенціалові та матеріально-технічному забезпеченню педагогічного процесу в університеті. Нині на кафедрах факультету працюють академік Академії вищої школи, заслужений діяч науки і техніки України, професор Д.Ю. Кривченя, члени-кореспонденти АМН України: лауреат Державної премії України, професор Ю.Б. Чайковський; заслужений лікар України, професор В.Г. Майданник; заслужені діячі науки і техніки України, професори В.Я. Голота, В.Г. Лизогуб; лауреати Державної премії України: професор О.В. Дольницький, заслужений лікар України, професор В.Г. Мішалов, професори В.О. Бенюк, В.Г. Бурлай, О.П. Волосовець, С.О. Крамарєв, С.П.Кривопустов, А.Я. Кузьменко, В.П. Лисенюк, В.І.Петренко.](https://sun9-69.userapi.com/impf/c1529/g1934299/b_2a0b478b.jpg?quality=96&as=32x32,48x48,72x72&sign=477a035465a5d30b4c764408c68ccba3&u=xDDumpJHRrNLGQHkFczqA1g5H7TzWCTyy7GNZk0jY28&cs=480x480 "★★★МЕД №3 [НМУ]★★★. Медичний факультет №3
Створено у 1934 р. Викладання педіатрії почалося на медичному факультеті в 1848 році з лекції Питання про захворювання дітей на кафедрі акушерства і жіночих хвороб, яку очолював професор О.П. Матвєєв. Славетні традиції засновників факультету — завідувача кафедри акушерства, жіночих та дитячих хвороб професора Т.Е. Рейна, завідувача першої кафедри педіатрії в Україні професора В.Є. Чернова гідно продовжили професори І.В. Троїцький, Є.Л. Скловський, Л.Й. Фінкельштейн, доцент О.В. Черкасов, професор, член-кореспондент АМН СРСР, заслужений діяч науки УРСР О.М. Хохол, член-кореспондент АМН України та РАМН В.М. Сідельников; професори І.М. Руднєв, А.Р. Шуринок, М.С. Пилипчук, М.Б. Сітковський, В.Д. Чеботарьова.
Навчаються близько 600 студентів. Напрям підготовки — медицина. Спеціальність – педіатрія. Освітньо-кваліфікаційний рівень — спеціаліст. Кваліфікація — лікар. Термін навчання — 6 років.
Професорсько-викладацький склад:
17 професорів; 38 доцентів і асистентів; 115 кандидатів наук.
На факультеті велика увага приділяється підготовці науково-педагогічних кадрів та висококваліфікованих лікарів-педіатрів через аспірантуру, клінічну ординатуру та магістратуру. Одним із важливих напрямків роботи факультету є лікувально-консультативна робота. Високий рівень підготовки майбутніх лікарів досягається завдяки потужному кадровому потенціалові та матеріально-технічному забезпеченню педагогічного процесу в університеті. Нині на кафедрах факультету працюють академік Академії вищої школи, заслужений діяч науки і техніки України, професор Д.Ю. Кривченя, члени-кореспонденти АМН України: лауреат Державної премії України, професор Ю.Б. Чайковський; заслужений лікар України, професор В.Г. Майданник; заслужені діячі науки і техніки України, професори В.Я. Голота, В.Г. Лизогуб; лауреати Державної премії України: професор О.В. Дольницький, заслужений лікар України, професор В.Г. Мішалов, професори В.О. Бенюк, В.Г. Бурлай, О.П. Волосовець, С.О. Крамарєв, С.П.Кривопустов, А.Я. Кузьменко, В.П. Лисенюк, В.І.Петренко.")
![паркур. Парку́р (фр. parkour, спотворене від parcours — дистанція, смуга перешкод) — фізична дисципліна, в якій тренується подолання будь-яких перешкод на своєму шляху, за допомогою пристосування своїх рухів до «Ми живемо й постійно рухаємося цією планетою. У звичайному для себе ритмі я можу перетинати міські простори, лісові масиви і джунглі оскільки мені цього хочеться з умовою дотримання норм, які зобов'язують мене не заважати життю інших людей. Жоден рух, використовуваний мною, не піддається чіткій класифікації, оскільки він мій і лише мій.
Я малюю шлях, я художник на бетоні й асфальті, деревах і скелях. Я не прагну пробігти якнайшвидше, бо ні з ким не змагаюся, я на тренуванні, яке приносить мені задоволення від усвідомлення роботи над собою.
Можливість вразити перехожих не дає мені права на ризик, якому я можу себе піддати, виконуючи на їхніх очах немислимі піруети. Я малюю властивою мені технікою і оцінка стороннього спостерігача мені не важлива, оскільки роблю я це для самотренування до тих пір, доки мої навики не стануть в нагоді кому-небудь. І ось тоді вже той самий перехожий буде змушений оцінювати мене лише за одним критерієм — чи встиг я скористатися своєю силою, коли це стало необхідно.
Розвиваючись, я можу додати яскравіші мазки — ефектні рухи, або жорсткіші — різкість, прискорення, прорив. І ніякий з пройдених етапів не закінчить мою картину, бо вона малюється все життя, змінюючись у характері й тонах.
Стиль малювання індивідуальний і не слід ламати цю унікальність, підлаштовуючись під стереотип або норми, а рости й розвиватися саме у своєму стилі, удосконалюючи його доступними саме тобі засобами й методами.»навколишнього середовища[1]. Паркур був заснований у Франції Давідом Беллем і Себастьяном Фука. Поєднує в собі особливу філософію (світосприймання), гімнастику, легку атлетику, бойові мистецтва і білдерінг (лазіння стінами). Люди, які займаються паркуром, називаються трейсерами.Паркур — дисципліна, що є сукупністю навичок володіння своїм тілом, які в потрібну мить можуть знайти застосування в будь-якій з ситуацій нашого життя. Сила і правильне її застосування — необхідна умова збереження свого життя і життя людини, якій, можливо, потрібна твоя допомога. Уміння швидше за інших опинитися там, де ти потрібний, є показником твоїх здібностей і рівня. Не маючи можливості добігти, залізти, вирватися, прорватися, будь ти хоч гуру гуманітарних наук, ти так і згниєш в тій ямі посеред джунглів, в якій опинився, не зумівши дістатися до пункту призначення.
Паркур не вчить використовувати які-небудь засоби, пристосування або зброю, а дозволяє розвинути навички поведінки в умовах «тут і зараз». Дерева, стіни, дахи — все це є частина нашого життя і ми можемо зіткнутися з будь-якою перешкодою в будь-яких умовах. Швидкість реакції, оцінки обстановки і своїх можливостей — те, що тренована свідомість автоматично опрацьовує за секунди. Досвід подолання своїх страхів, невпевненості, отриманий шляхом безлічі тренувань, навчить тебе бачити шлях скрізь. Отвори в стінах, за які ти успішно зможеш зачепитися, виступи, яких не пропустять твої ноги, провалля, через які тобі не складе труднощів перестрибнути — ось результат сканування місцевості трейсером (трейсерами стали називати людей, що займаються паркуром; від франц. traceur — той, хто прокладає шлях).
Для того, щоб ти зміг справитися з будь-якою ситуацією, необхідно розвиватися в цілому ряді дисциплін. Перш за все, необхідно пізнати себе, прагнучи створити гармонію між тілом і духом, оцінити свої нинішні можливості і почати боротися з своїми недоліками, страхами. Прекрасним способом виховання духу є єдиноборства, де постійно доводиться боротися з психологічним чинником, напрацьовує прагнення перемагати. Для розвитку навиків переміщення допоможуть легка атлетика, скелелазіння, гімнастика. Замикає список медицина, пізнання в якій є необхідною складовою нашого життя.
Загалом, паркур — це ще і філософія: у житті немає меж, є тільки пер](https://sun9-36.userapi.com/impf/c11427/g21235061/b_b72ace96.jpg?quality=96&as=32x32,48x48,72x72&sign=d3a3108a23a1f42a6d64e899e000f8c1&u=vBDXYH7grWG-Gfz4XaAccyB-vbP4yp4yCNY5TH4b0yY&cs=480x480 "паркур. Парку́р (фр. parkour, спотворене від parcours — дистанція, смуга перешкод) — фізична дисципліна, в якій тренується подолання будь-яких перешкод на своєму шляху, за допомогою пристосування своїх рухів до «Ми живемо й постійно рухаємося цією планетою. У звичайному для себе ритмі я можу перетинати міські простори, лісові масиви і джунглі оскільки мені цього хочеться з умовою дотримання норм, які зобов'язують мене не заважати життю інших людей. Жоден рух, використовуваний мною, не піддається чіткій класифікації, оскільки він мій і лише мій.
Я малюю шлях, я художник на бетоні й асфальті, деревах і скелях. Я не прагну пробігти якнайшвидше, бо ні з ким не змагаюся, я на тренуванні, яке приносить мені задоволення від усвідомлення роботи над собою.
Можливість вразити перехожих не дає мені права на ризик, якому я можу себе піддати, виконуючи на їхніх очах немислимі піруети. Я малюю властивою мені технікою і оцінка стороннього спостерігача мені не важлива, оскільки роблю я це для самотренування до тих пір, доки мої навики не стануть в нагоді кому-небудь. І ось тоді вже той самий перехожий буде змушений оцінювати мене лише за одним критерієм — чи встиг я скористатися своєю силою, коли це стало необхідно.
Розвиваючись, я можу додати яскравіші мазки — ефектні рухи, або жорсткіші — різкість, прискорення, прорив. І ніякий з пройдених етапів не закінчить мою картину, бо вона малюється все життя, змінюючись у характері й тонах.
Стиль малювання індивідуальний і не слід ламати цю унікальність, підлаштовуючись під стереотип або норми, а рости й розвиватися саме у своєму стилі, удосконалюючи його доступними саме тобі засобами й методами.»навколишнього середовища[1]. Паркур був заснований у Франції Давідом Беллем і Себастьяном Фука. Поєднує в собі особливу філософію (світосприймання), гімнастику, легку атлетику, бойові мистецтва і білдерінг (лазіння стінами). Люди, які займаються паркуром, називаються трейсерами.Паркур — дисципліна, що є сукупністю навичок володіння своїм тілом, які в потрібну мить можуть знайти застосування в будь-якій з ситуацій нашого життя. Сила і правильне її застосування — необхідна умова збереження свого життя і життя людини, якій, можливо, потрібна твоя допомога. Уміння швидше за інших опинитися там, де ти потрібний, є показником твоїх здібностей і рівня. Не маючи можливості добігти, залізти, вирватися, прорватися, будь ти хоч гуру гуманітарних наук, ти так і згниєш в тій ямі посеред джунглів, в якій опинився, не зумівши дістатися до пункту призначення.
Паркур не вчить використовувати які-небудь засоби, пристосування або зброю, а дозволяє розвинути навички поведінки в умовах «тут і зараз». Дерева, стіни, дахи — все це є частина нашого життя і ми можемо зіткнутися з будь-якою перешкодою в будь-яких умовах. Швидкість реакції, оцінки обстановки і своїх можливостей — те, що тренована свідомість автоматично опрацьовує за секунди. Досвід подолання своїх страхів, невпевненості, отриманий шляхом безлічі тренувань, навчить тебе бачити шлях скрізь. Отвори в стінах, за які ти успішно зможеш зачепитися, виступи, яких не пропустять твої ноги, провалля, через які тобі не складе труднощів перестрибнути — ось результат сканування місцевості трейсером (трейсерами стали називати людей, що займаються паркуром; від франц. traceur — той, хто прокладає шлях).
Для того, щоб ти зміг справитися з будь-якою ситуацією, необхідно розвиватися в цілому ряді дисциплін. Перш за все, необхідно пізнати себе, прагнучи створити гармонію між тілом і духом, оцінити свої нинішні можливості і почати боротися з своїми недоліками, страхами. Прекрасним способом виховання духу є єдиноборства, де постійно доводиться боротися з психологічним чинником, напрацьовує прагнення перемагати. Для розвитку навиків переміщення допоможуть легка атлетика, скелелазіння, гімнастика. Замикає список медицина, пізнання в якій є необхідною складовою нашого життя.
Загалом, паркур — це ще і філософія: у житті немає меж, є тільки пер")