ROVENTOR
Поиск
♥Одержимые♥
♥Одержимые♥
Подписчики:
38 подписчиков
ID:
51864301
Блокировка:
Нет ограничений
Верификация:
Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте
Видимость
открытое
Популярность:
У сообщества нет огня Прометея
Домен:
club51864301
паркур
Поли - Группа о Политике, Экономике и Науке
Українська спілка бджоловодів
ТзОВ Чернівецька філія Медичного коледжу "Монада"
Доктор Хаус
![паркур. Парку́р (фр. parkour, спотворене від parcours — дистанція, смуга перешкод) — фізична дисципліна, в якій тренується подолання будь-яких перешкод на своєму шляху, за допомогою пристосування своїх рухів до «Ми живемо й постійно рухаємося цією планетою. У звичайному для себе ритмі я можу перетинати міські простори, лісові масиви і джунглі оскільки мені цього хочеться з умовою дотримання норм, які зобов'язують мене не заважати життю інших людей. Жоден рух, використовуваний мною, не піддається чіткій класифікації, оскільки він мій і лише мій.
Я малюю шлях, я художник на бетоні й асфальті, деревах і скелях. Я не прагну пробігти якнайшвидше, бо ні з ким не змагаюся, я на тренуванні, яке приносить мені задоволення від усвідомлення роботи над собою.
Можливість вразити перехожих не дає мені права на ризик, якому я можу себе піддати, виконуючи на їхніх очах немислимі піруети. Я малюю властивою мені технікою і оцінка стороннього спостерігача мені не важлива, оскільки роблю я це для самотренування до тих пір, доки мої навики не стануть в нагоді кому-небудь. І ось тоді вже той самий перехожий буде змушений оцінювати мене лише за одним критерієм — чи встиг я скористатися своєю силою, коли це стало необхідно.
Розвиваючись, я можу додати яскравіші мазки — ефектні рухи, або жорсткіші — різкість, прискорення, прорив. І ніякий з пройдених етапів не закінчить мою картину, бо вона малюється все життя, змінюючись у характері й тонах.
Стиль малювання індивідуальний і не слід ламати цю унікальність, підлаштовуючись під стереотип або норми, а рости й розвиватися саме у своєму стилі, удосконалюючи його доступними саме тобі засобами й методами.»навколишнього середовища[1]. Паркур був заснований у Франції Давідом Беллем і Себастьяном Фука. Поєднує в собі особливу філософію (світосприймання), гімнастику, легку атлетику, бойові мистецтва і білдерінг (лазіння стінами). Люди, які займаються паркуром, називаються трейсерами.Паркур — дисципліна, що є сукупністю навичок володіння своїм тілом, які в потрібну мить можуть знайти застосування в будь-якій з ситуацій нашого життя. Сила і правильне її застосування — необхідна умова збереження свого життя і життя людини, якій, можливо, потрібна твоя допомога. Уміння швидше за інших опинитися там, де ти потрібний, є показником твоїх здібностей і рівня. Не маючи можливості добігти, залізти, вирватися, прорватися, будь ти хоч гуру гуманітарних наук, ти так і згниєш в тій ямі посеред джунглів, в якій опинився, не зумівши дістатися до пункту призначення.
Паркур не вчить використовувати які-небудь засоби, пристосування або зброю, а дозволяє розвинути навички поведінки в умовах «тут і зараз». Дерева, стіни, дахи — все це є частина нашого життя і ми можемо зіткнутися з будь-якою перешкодою в будь-яких умовах. Швидкість реакції, оцінки обстановки і своїх можливостей — те, що тренована свідомість автоматично опрацьовує за секунди. Досвід подолання своїх страхів, невпевненості, отриманий шляхом безлічі тренувань, навчить тебе бачити шлях скрізь. Отвори в стінах, за які ти успішно зможеш зачепитися, виступи, яких не пропустять твої ноги, провалля, через які тобі не складе труднощів перестрибнути — ось результат сканування місцевості трейсером (трейсерами стали називати людей, що займаються паркуром; від франц. traceur — той, хто прокладає шлях).
Для того, щоб ти зміг справитися з будь-якою ситуацією, необхідно розвиватися в цілому ряді дисциплін. Перш за все, необхідно пізнати себе, прагнучи створити гармонію між тілом і духом, оцінити свої нинішні можливості і почати боротися з своїми недоліками, страхами. Прекрасним способом виховання духу є єдиноборства, де постійно доводиться боротися з психологічним чинником, напрацьовує прагнення перемагати. Для розвитку навиків переміщення допоможуть легка атлетика, скелелазіння, гімнастика. Замикає список медицина, пізнання в якій є необхідною складовою нашого життя.
Загалом, паркур — це ще і філософія: у житті немає меж, є тільки пер](https://sun9-36.userapi.com/impf/c11427/g21235061/b_b72ace96.jpg?quality=96&as=32x32,48x48,72x72&sign=d3a3108a23a1f42a6d64e899e000f8c1&u=vBDXYH7grWG-Gfz4XaAccyB-vbP4yp4yCNY5TH4b0yY&cs=480x480 "паркур. Парку́р (фр. parkour, спотворене від parcours — дистанція, смуга перешкод) — фізична дисципліна, в якій тренується подолання будь-яких перешкод на своєму шляху, за допомогою пристосування своїх рухів до «Ми живемо й постійно рухаємося цією планетою. У звичайному для себе ритмі я можу перетинати міські простори, лісові масиви і джунглі оскільки мені цього хочеться з умовою дотримання норм, які зобов'язують мене не заважати життю інших людей. Жоден рух, використовуваний мною, не піддається чіткій класифікації, оскільки він мій і лише мій.
Я малюю шлях, я художник на бетоні й асфальті, деревах і скелях. Я не прагну пробігти якнайшвидше, бо ні з ким не змагаюся, я на тренуванні, яке приносить мені задоволення від усвідомлення роботи над собою.
Можливість вразити перехожих не дає мені права на ризик, якому я можу себе піддати, виконуючи на їхніх очах немислимі піруети. Я малюю властивою мені технікою і оцінка стороннього спостерігача мені не важлива, оскільки роблю я це для самотренування до тих пір, доки мої навики не стануть в нагоді кому-небудь. І ось тоді вже той самий перехожий буде змушений оцінювати мене лише за одним критерієм — чи встиг я скористатися своєю силою, коли це стало необхідно.
Розвиваючись, я можу додати яскравіші мазки — ефектні рухи, або жорсткіші — різкість, прискорення, прорив. І ніякий з пройдених етапів не закінчить мою картину, бо вона малюється все життя, змінюючись у характері й тонах.
Стиль малювання індивідуальний і не слід ламати цю унікальність, підлаштовуючись під стереотип або норми, а рости й розвиватися саме у своєму стилі, удосконалюючи його доступними саме тобі засобами й методами.»навколишнього середовища[1]. Паркур був заснований у Франції Давідом Беллем і Себастьяном Фука. Поєднує в собі особливу філософію (світосприймання), гімнастику, легку атлетику, бойові мистецтва і білдерінг (лазіння стінами). Люди, які займаються паркуром, називаються трейсерами.Паркур — дисципліна, що є сукупністю навичок володіння своїм тілом, які в потрібну мить можуть знайти застосування в будь-якій з ситуацій нашого життя. Сила і правильне її застосування — необхідна умова збереження свого життя і життя людини, якій, можливо, потрібна твоя допомога. Уміння швидше за інших опинитися там, де ти потрібний, є показником твоїх здібностей і рівня. Не маючи можливості добігти, залізти, вирватися, прорватися, будь ти хоч гуру гуманітарних наук, ти так і згниєш в тій ямі посеред джунглів, в якій опинився, не зумівши дістатися до пункту призначення.
Паркур не вчить використовувати які-небудь засоби, пристосування або зброю, а дозволяє розвинути навички поведінки в умовах «тут і зараз». Дерева, стіни, дахи — все це є частина нашого життя і ми можемо зіткнутися з будь-якою перешкодою в будь-яких умовах. Швидкість реакції, оцінки обстановки і своїх можливостей — те, що тренована свідомість автоматично опрацьовує за секунди. Досвід подолання своїх страхів, невпевненості, отриманий шляхом безлічі тренувань, навчить тебе бачити шлях скрізь. Отвори в стінах, за які ти успішно зможеш зачепитися, виступи, яких не пропустять твої ноги, провалля, через які тобі не складе труднощів перестрибнути — ось результат сканування місцевості трейсером (трейсерами стали називати людей, що займаються паркуром; від франц. traceur — той, хто прокладає шлях).
Для того, щоб ти зміг справитися з будь-якою ситуацією, необхідно розвиватися в цілому ряді дисциплін. Перш за все, необхідно пізнати себе, прагнучи створити гармонію між тілом і духом, оцінити свої нинішні можливості і почати боротися з своїми недоліками, страхами. Прекрасним способом виховання духу є єдиноборства, де постійно доводиться боротися з психологічним чинником, напрацьовує прагнення перемагати. Для розвитку навиків переміщення допоможуть легка атлетика, скелелазіння, гімнастика. Замикає список медицина, пізнання в якій є необхідною складовою нашого життя.
Загалом, паркур — це ще і філософія: у житті немає меж, є тільки пер")
![Доктор Хаус. о́ктор Ха́ус (англ. House M.D.) — американський телесеріал про геніального лікаря-діагноста Ґре́ґорі Ха́уса (англ. Gregory House) (Х'ю Лорі англ. James Hugh Calum Laidlaw Laurie) та його команду. Серіал дебютував 16 листопада 2004 року на каналі FOX. Серіал має велику популярність у світі і неодноразово отримував престижні теле-нагороди. Зокрема, він зібрав найбільшу кількість телеглядачів за підсумками 2008 року — за кожним епізодом серіалу спостерігало в середньому 81,8 млн із 1,6 млрд глядачів у 66 країнах світу[2].
В Україні трансляція першого сезону серіалу розпочалася 7 грудня 2008 року на телеканалі СТБ [3]. Переклад на українську першого сезону здійснила компанія «Так Треба Продакшн»[4], надалі ж перекладом переймався телеканал СТБ безпосередньо.Зміст [сховати]
1 Загальна інформація
2 Зміст
3 Медицина в серіалі
4 Цікаві факти
5 Особливості трансляції в Україні
5.1 Рейтинги
5.2 Переклад
5.3 Перспективи
6 6 сезон
7 Примітки
8 Зовнішні посилання
[ред.]
Загальна інформація
Доктор Хаус (у виконанні англійського актора Х’ю Лорі, що одержав за цю роль «Золотий глобус» в 2006 й 2007 роках, премію «Еммі» в 2005, нагороду Гільдії телеакторів в 2007, 2009 та безліч інших) — блискучий фахівець у галузі захворювань нирок (нефрологія) і інфекційних хвороб, але через деякі особливості його характеру його не можна назвати улюбленцем пацієнтів і колег — він замкнутий, різкий і цинічний, схильний до мізантропії й бунтарства. Він не обтяжує себе дотриманням правил гарного тону й часом здається, що він повністю позбавлений почуття жалю (що, однак, невірно). Найкраще говорить про життєву позицію Хауса цитата доктора Формана: «Він не порушує правила, він їх ігнорує»; а також його улюблене твердження — «Усі брешуть». Як не дивно, саме цей підхід нерідко допомагає йому розібратися у найскладніших і неймовірних випадках, а значить урятувати життя ще одному пацієнтові.
Його асистенти, молоді й багатообіцяючі лікарі — імунолог Елісон Кемерон (Дженніфер Моррісон), невролог Ерік Форман (Омар Еппс) і реаніматолог Роберт Чейз (Джессі Спенсер). У четвертому сезоні з'являться нові асистенти: Тринадцята (Ремі Хадлі) (Олівія Уайлд), Лоренс Катнер (Кал Пенн) та Кріс Тауб (Пітер Джейкобсон).
Інші його соратники — доктор Джеймс Уїлсон (Роберт Шон Леонард), онколог й, можливо, єдиний друг Хауса, і доктор Ліза Кадді (Ліза Едельштейн), ендокринолог, а також завідувач лікарні.
Хаус часто виражає глибоке й укорінене розчарування в людях, але, можливо, його уїдливість пояснюється хронічним болем у нозі (інфаркт чотириголового м'яза правого стегна), через що він ходить з паличкою. Хаус постійно приймає вікодин від болю в нозі (і має залежність від нього), а також коли якась справа стомлює або дратує його.
[ред.]
Зміст
Більшість епізодів починаються поза стінами Прінстон-Плейнсборо (англ. Princeton-Plainsboro), клінічної лікарні, де працює Хаус. На початку епізоду, як правило, показані події, які передують проявові симптомів у пацієнта. Протягом епізоду команда лікарів намагається визначити хворобу, що викликає ці симптоми. Команда приходить до діагнозу, використовуючи метод диференціальної діагностики, при цьому Хаус керує обговоренням діагнозу.
Часто хворобу неможливо відразу визначити, тому що пацієнт збрехав про симптоми й обставини, що призвели до невідомої хвороби (наприклад, любовному романі на стороні, про роботу, що викликала хворобу, і т.д.), хоча пацієнт, як правило, не усвідомлює важливості прихованої інформації. У зв'язку із цим Хаус часто говорить «усі брешуть» або «пацієнт бреше» у процесі обговорення.
Небажання Хауса виконувати зобов'язання по роботі в клініці — частий додатковий сюжет серіалу. У клініці Хаус працює з пацієнтами у своїй звичайній ексцентричній і дотепній манері, часто пропонуючи нетрадиційні методи лікування й дивуючи пацієнтів швидкими й точними діагнозами після того, як він, здавалося.](https://sun9-4.userapi.com/impf/c1771/g12162247/b_49e04966.jpg?quality=96&as=32x32,48x48,72x72&sign=4bb10b11ce6fb5d309ad8e08b485a3f6&u=crJbBGqNfxdWJW4rl26sg1PHhy-Rx996AYXoQP3CtQ4&cs=480x480 "Доктор Хаус. о́ктор Ха́ус (англ. House M.D.) — американський телесеріал про геніального лікаря-діагноста Ґре́ґорі Ха́уса (англ. Gregory House) (Х'ю Лорі англ. James Hugh Calum Laidlaw Laurie) та його команду. Серіал дебютував 16 листопада 2004 року на каналі FOX. Серіал має велику популярність у світі і неодноразово отримував престижні теле-нагороди. Зокрема, він зібрав найбільшу кількість телеглядачів за підсумками 2008 року — за кожним епізодом серіалу спостерігало в середньому 81,8 млн із 1,6 млрд глядачів у 66 країнах світу[2].
В Україні трансляція першого сезону серіалу розпочалася 7 грудня 2008 року на телеканалі СТБ [3]. Переклад на українську першого сезону здійснила компанія «Так Треба Продакшн»[4], надалі ж перекладом переймався телеканал СТБ безпосередньо.Зміст [сховати]
1 Загальна інформація
2 Зміст
3 Медицина в серіалі
4 Цікаві факти
5 Особливості трансляції в Україні
5.1 Рейтинги
5.2 Переклад
5.3 Перспективи
6 6 сезон
7 Примітки
8 Зовнішні посилання
[ред.]
Загальна інформація
Доктор Хаус (у виконанні англійського актора Х’ю Лорі, що одержав за цю роль «Золотий глобус» в 2006 й 2007 роках, премію «Еммі» в 2005, нагороду Гільдії телеакторів в 2007, 2009 та безліч інших) — блискучий фахівець у галузі захворювань нирок (нефрологія) і інфекційних хвороб, але через деякі особливості його характеру його не можна назвати улюбленцем пацієнтів і колег — він замкнутий, різкий і цинічний, схильний до мізантропії й бунтарства. Він не обтяжує себе дотриманням правил гарного тону й часом здається, що він повністю позбавлений почуття жалю (що, однак, невірно). Найкраще говорить про життєву позицію Хауса цитата доктора Формана: «Він не порушує правила, він їх ігнорує»; а також його улюблене твердження — «Усі брешуть». Як не дивно, саме цей підхід нерідко допомагає йому розібратися у найскладніших і неймовірних випадках, а значить урятувати життя ще одному пацієнтові.
Його асистенти, молоді й багатообіцяючі лікарі — імунолог Елісон Кемерон (Дженніфер Моррісон), невролог Ерік Форман (Омар Еппс) і реаніматолог Роберт Чейз (Джессі Спенсер). У четвертому сезоні з'являться нові асистенти: Тринадцята (Ремі Хадлі) (Олівія Уайлд), Лоренс Катнер (Кал Пенн) та Кріс Тауб (Пітер Джейкобсон).
Інші його соратники — доктор Джеймс Уїлсон (Роберт Шон Леонард), онколог й, можливо, єдиний друг Хауса, і доктор Ліза Кадді (Ліза Едельштейн), ендокринолог, а також завідувач лікарні.
Хаус часто виражає глибоке й укорінене розчарування в людях, але, можливо, його уїдливість пояснюється хронічним болем у нозі (інфаркт чотириголового м'яза правого стегна), через що він ходить з паличкою. Хаус постійно приймає вікодин від болю в нозі (і має залежність від нього), а також коли якась справа стомлює або дратує його.
[ред.]
Зміст
Більшість епізодів починаються поза стінами Прінстон-Плейнсборо (англ. Princeton-Plainsboro), клінічної лікарні, де працює Хаус. На початку епізоду, як правило, показані події, які передують проявові симптомів у пацієнта. Протягом епізоду команда лікарів намагається визначити хворобу, що викликає ці симптоми. Команда приходить до діагнозу, використовуючи метод диференціальної діагностики, при цьому Хаус керує обговоренням діагнозу.
Часто хворобу неможливо відразу визначити, тому що пацієнт збрехав про симптоми й обставини, що призвели до невідомої хвороби (наприклад, любовному романі на стороні, про роботу, що викликала хворобу, і т.д.), хоча пацієнт, як правило, не усвідомлює важливості прихованої інформації. У зв'язку із цим Хаус часто говорить «усі брешуть» або «пацієнт бреше» у процесі обговорення.
Небажання Хауса виконувати зобов'язання по роботі в клініці — частий додатковий сюжет серіалу. У клініці Хаус працює з пацієнтами у своїй звичайній ексцентричній і дотепній манері, часто пропонуючи нетрадиційні методи лікування й дивуючи пацієнтів швидкими й точними діагнозами після того, як він, здавалося.")