Описание
В історичних хроніках від XVI ст. згадується невеличке поселення Містки, що притулилося на правому березі річки Рата, на півдорозі між Жовквою та Белзом. Люди в цій місцевості оселялися ще у бронзовому віці (кінець XV — початок XI ст.ст. до н. е.), про що свідчать археологічні знахідки.
Так, 1803 року під час господарських робіт між селами Сілець і Борове виявили поховання, викладене камінням, у якому знайшли бронзовий браслет і перстень, а також кам'яний топірець. 1876 року під час організованих там же археологічних розкопок під керівництвом доктора Я. Комерніцкого зібрали велику кількість крем'яних знарядь праці (докладний звіт про цю експедицію міститься у львівському часописі «Час» від квітня 1876 р.).
Подальшу долю Містків кардинально змінив їх власник — польський король Сигізмунд Август, який 23 липня 1549 року видав привілей, згідно з яким селу надали статус міста з одночасним запровадженням магдебурського права. Це в історії доволі рідкісний випадок, коли дату заснування міста відомо з точністю до дня. Із вдячності мешканці вирішили назвати місто Августів — на честь короля, який призначив першим його старостою Андрія Рокицького. Щоб якнайшвидше наповнити міську скарбницю, магістрату надали три лани поля, лазню, солодовню, броварню й ремісничу ятку. Крім цього, в міську казну надходив увесь виторг від продажу горілки, а також кожна третя мірка борошна від млина. У місті запровадили щотижневі торги — в середу, і два річні ярмарки — на свята Божого Тіла та Всіх Святих. Старості надавали право брати чинш від лав м'ясників, а у дні торгів — від усіх інших товарів. «Новоспечених» міщан звільнили від усіх феодальних податків і повинностей, а також від робіт біля замку. Обов'язковими залишалися лише роботи з ремонту доріг і млинів (один із них був у місті, інший — у селі Воля Дворецька, але належав місту). Для пожвавлення торгівлі король дозволив оселятися в Августові євреям — на таких самих правах, що й у Белзі.
Місто швидко розвивалось і розросталось. 1569 року тут нараховували 257 житлових будинків, чотири солодовні, працювали 25 пекарів і 13 столярів, міщанам належало більш ніж 31 лан поля. 22 червня 1576 року король Стефан Баторій підтвердив привілей свого попередника стосовно Августова. Та вже 1583-го місто отримало новий привілей, у якому, з-поміж іншого, ішлося про те, що через швидкі темпи зростання кількості населення назріла необхідність обмежити територію міста земляними валами та ровом з водою, які, крім усього іншого, виконували б і захисну функцію. Звісно, це вимагало додаткових коштів. У зв'язку з цим магістрат отримав право торгувати «ходовим» товаром: хлібом, сіллю, шкірою, залізо-скоб'яними виробами, а також організовувати нові ремісничі цехи. Згідно з новим привілеєм, посаду старости можна було офіційно «купити», заплативши в міську казну певну суму. Якщо зголошувалися декілька претендентів, між ними влаштовували своєрідний «аукціон».
Згодом міщани виклопотали собі право збудувати міст через Рату. Ця ідея виявилася настільки вдалою, що завдяки їй місто не тільки зміцніло фінансово, а й із часом отримало нову назву. 1616 року в Августові нараховували вже 302 житлові будинки, вісім солодовень, броварню, воскобійню, 36 пекарів, 20 шевців, були також майстри-різники (очевидно, євреї, їхньої кількості не вказують). Імовірно, у XVII ст. у місті був також гутний промисел із виготовлення виробів зі скла. Один лан поля належав церкві, збудованій 1712 року, за що священик платив чинш 15 грошів.
1662-го на місто напали татари й майже повністю зруйнували його, вбивши та забравши в «ясир» багатьох мешканців. Про масштаби руйнації можна судити з того, що, за даними історичних документів, у шевському, кравецькому, кушнірському та ткацькому цехах залишилося лише по одному майстру. У власності міста на цей час перебувало три мости: два великі — через річку Рата, й один менший — через річку Болотня. Завдяки миту, яке отримувала міська скарбниця за користування мостам
